У світі наростають глобалізаційні зміни в економіці, в тому числі в енергетиці – для України системоутворюючій галузі – централізований спосіб існування енергосистем вичерпав себе, що особливо помітно при навіть побіжному погляді на стан українського енергогосподарства: затратно-екстенсивний принцип сировинної (передусім вуглецеві та уранові) енергетики завів галузь в глухий кут, у замкнуте коло неефективних, але невідворотно зростаючих затрат на підтримання обладнання і фінансів хоча б у тому напівзруйнованому стані, який дозволяє хоч якось продовжувати їх експлуатацію.
Простору для конструктивного розвитку немає ні вперед (майже 5 років буксуючий Закон України про реформування галузі - чіткий цьому сигнал), ні назад – взаємні борги на ринку електроенергії України (ОРЕ) вже становлять 27 млрд грн і щороку збільшуються, незважаючи на "зусилля" уряду, стабільну роботу галузі, допомогу закордону. Можливим тепер залишаються лише два варіанти: або, за песимістичним сценарієм, остаточне падіння енергосистеми (ще років з 10 відкладати необхідні ремонтно-відновлювані заходи на ТЕС, АЕС, низьковольтних мережах і обладнання досягне точки остаточного невідновлення та руйнування), або - прорив вверх і якісне інституційне переформатування структури та філософії існування енергетики, орієнтація на безресурсну генерацію ВДЕ, децентралізацію виробництва, самокеровані на локальних рівнях так звані "розумні мережі", розвиток (на противагу жорсткому принципу радіально-централізованої передачі енергії з технологічними втратами до 20%) локальних акумулюючих потужностей, що в ідеалі дозволить звести до нуля технологічні втрати енергії на передачу від крупних вузлів видобутку сировини - до вузлів виробництва, а звідти – до споживачів.
З упевненістю можна сказати, що перспектива розвитку енергетики аж ніяк не в спробах інтенсифікації традиційних виробничих процесів вуглецевих та ядерних технологій видобутку та радіального постачання енергії – а в підтримці і прискореному розвитку технологій безресурсної розподіленої генерації і розумних самокерованих мереж, оснащених на локальних рівнях акумулюючими потужностями. Вирішальним фактором енергетики майбутнього є орієнтація на невичерпний ресурс, не локалізований, як вуглецеві і уранові сировинні джерела в місцях покладів, а повсюдно розлитий, і перетворюваний в електричну енергію засобами малої (розподіленої) генерації в кожній точці споживання. Нас чекає зняття обмежень на кількість енергії (і на вимоги до одночасності її генерації і споживання) – замість них прийде, як би це дивно не звучало сьогодні, коли більшість воєн ведеться за енергетичні ресурси, - ера всезагальної доступності енергії кожному в необмеженій кількості і з будь-якої точки споживання. Саме так у всьому світі віднедавна побутує інформація, - а хто би міг уявити такий інформаційний наддостаток ще років з 50 тому?
Інформаційний світанок на планеті вже відбувся, зараз відбувається енергетичний – повсюдно припиняються інвестиції у вуглецеву енергетику, натомість потужними темпами вже досягнуто понад 20% виробництва ВДЕ, взято орієнтир на повне забезпечення відновлюваними джерелами енергії потреб людства до 2050 року. Разом зі зміною джерел видобування енергії (з викопних копалин – на відновлювані енергії сонця, вітру води тощо), видозмінюється і сам принцип роботи електромереж – сьогодні це яскраво виражена тенденція децентралізації, перенесення управлінського імпульсу з центрального на локальні рівні, запровадження технологій управляючого зворотного зв’язку та самокерування на рівнях місцевих Smart Grids, у перспективі – повне зняття системної вимоги щодо одночасності виробництва і споживання (з їх жорсткими умовами централізованої диспетчеризації) - і утворення мережі акумулюючих потужностей, розподілених, як і генерація, по всій площі енергосистеми, що зумовить практично безвтратний цикл виробництва-зберігання-споживання енергії. Розподілення крупних енергосистем на локальні осередки "виробництва/зберігання/обміну/споживання" електроенергії, взаємопов’язані інформаційними зв’язками на рівні місцевої самоорганізації та "реакцій всіх на кожного".
Якщо традиційні електромережі не оснащені системою зворотного зв'язку та цифровими контролерами, які б змогли допомогти з розподілом енергії і дозволити заощаджувати її, - то технології Smart Grid дозволяють по-новому підходити до побудови електричних мереж, переходячи від жорсткої структури "генерація - мережі - диспетчер - споживач" до більш гнучкої, в якій кожен вузол мережі може бути активним елементом. При цьому інтелектуальна мережа в автоматичному режимі проводить переконфігурацію при зміні умов, здійснюючи керування передачею енергії та її споживанням в режимі реального часу, з максимальною ефективністю та на основі використання нових вимірювальних технологій.
Особливо актуальним саме для України є вихід з практики радіально-централізованої диспетчеризації, як способу існування електромереж і загалом енергогосподарства, - якщо врахувати реальність української енергетики, а саме, підтримання режиму ОЕС України досі здійснюється за рахунок регулюючих потужностей РФ за договором про купівлю-продаж позапланових відхилень перетоків електроенергії та аварійну допомогу. Це логіка централізованого енергозабезпечення: оскільки запровадження власних механізмів і потужностей регулювання, які би забезпечували повну самодостатність української диспетчеризації потребує витрат – простіше покладатися на централізовану диспетчерську службу енергосистеми РФ...! І хоча вже протягом періоду бойових дій неодноразово РФ відмовляла Україні в наданні регулюючих потужностей, внаслідок чого в аварійному порядку вводилися обмеження енергоспоживання – нічого не міняється досі. Єдине, що може змінити ситуацію - переформатування системи, рішуче переміщення акцентів регулювання і самокерування на локальні рівні.
В Україні ж, на противагу світовим трендам, міцнішають позиції монопольної затратно-ресурсної енергетики, яка принципово нездатна до саморегулювання і самоорганізації, в ній елементарно відсутній зворотній зв’язок, а економічні цінові сигнали, якими донедавна намагаються подолати системні проблеми галузі, в умовах державної зарегульованості просто не працюють. Затратна система з’їдає саму себе…
Яскравим проявом ресурсоорієнтованої української енергосистеми є введення то на одній, то на іншій ділянці абонентської плати за "існування" системи енергопостачання – яка, на жаль, на нашому ґрунті стала виявом антирентабельності та затратного способу виробництва, просто кажучи: "плати навіть, якщо не споживаєш". Скажімо правду – для ресурсної галузі (а це перш за все наша вугільна енергетика) затратний спосіб існування природній і єдино доступний. Щойно відгриміли баталії навколовладних структур щодо абонплати за газ, - вже нові ініціативи – у сфері теплопостачання. Ці крайні вияви монополізму неминучі, вони чітко вказують на той факт, що ресурсно-затратна енергетика підійшла до межі і починає з’їдати саму себе.
А ми за це не втомлюємося сплачувати втридорога.
З огляду на згортання сировинного циклу світової економіки, енергетика України має ще максимум декілька років на структурну перебудову, в іншому випадку падіння сировинних галузей і гірничо-металургійного комплексу неминуче обвалить слабку національну економіку.
Криза монополізованої енергетичної інфраструктури і лібералізація енергетичних ринків невідворотно збільшують попит споживачів енергії на власні генеруючі потужності. Розміщене по підвалах і задніх дворах енергетичне обладнання, встановлене власниками на випадок аварій в централізованих мережах або повної їх неспроможності, починає сприйматися в світі як новосформована цілісність - основа для виникнення нової галузі, яку називають розподіленою генерацією (distributed generation). Убезпечивши себе від можливих збоїв, споживачі починають шукати можливості заощадити або навіть заробити. Досвід показує, що після дерегулювання ринку перші можливості для економії з'являються практично відразу. Компанія Tampa Electric ввела спеціальну програму для тих власників резервних генераторів, які можуть знизити споживання в період пікових навантажень більш ніж на 25 кВт. Радіосигнал, який приймає спеціальним приладом, вказує власнику на потребу енергокомпанії в зниженні навантаження. Компанія сплачує споживачеві в місяць 3$ за кожен кВт середнього навантаження, перенесеного на резервний генератор. Якщо після отримання сигналу оператор запустить свої потужності протягом 30 хвилин, економія буде ще більшою. Споживач отримує гроші, навіть якщо протягом місяця компанія жодного разу не просила його про перемикання.
Подальший розвиток цієї бізнес-моделі може принести несподівані плоди споживачам. Стільникові телефони сьогодні видаються телекомунікаційними компаніями безкоштовно або навіть з невеликою доплатою у вигляді кредиту за рахунком. Цілком можливо, що скоро настане час, коли енергокомпанія буде фінансувати установку у своїх клієнтів мікротурбін, мініСЕС, паливних елементів, вітряків або батарей фотоелементів, а він буде платити (або навіть отримувати) по складному тарифу, інтегрує витрати на паливо, плату за підключення до мережі, витрати на додаткову потужність, і нарешті, - доходи від продажів енергії, виробленої на вашій території.
Звичайно, створення віртуальних електростанцій викличе до життя новий ринок - ринок управління тисячами відокремленх електростанцій стане полем конкуренції спеціалізованих компаній.
Сьогодні з'явилась унікальна можливість трансформувати всю застарілу світову систему електропостачання. Перетворивши аналогові мережі електропередач у високоточні інтелектуальні комунікаційні Smart Grid, енергетичні компанії зможуть обслуговувати всю мережу енергопостачання як "збалансовану систему", наділену елементами саморегулювання і аналогом розумних реакцій, а головне недоступною досі стійкістю до зовнішніх впливів – за рахунок незалежності і самодостатності кожного локального осередку "генерації/акумуляції/обміну/споживання". Споживачі ж отримують дійсну реальну енергонезалежність а разом з нею "енерговідповідальність" і "енергосвідомість" – скоро вони стануть реаліями поведінки кожного домогосподарства і громадянина. Крім того, такого роду вдосконалення енергетичних мереж визнані урядами більшості країн як ефективний спосіб вирішення проблем енергетичних і техногенних ризиків, глобального потепління, терористичних загроз тощо.
Джерело: Обозреватель
