Енергетика є провідною галуззю будь-якої країни, важелем її економічної (не)стабільності, (не)залежності від інших країн та наддержавних організацій, а тому потребує прозорості, відкритості та чіткої, а головне аргументованої регламентації правил функціонування ринку.

Наразі сектор електроенергетики України перебуває на стадії глобального реформування. Парламентарі, Міненерго та інші задіяні в такому складному і надзвичайно важливому процесі сторони (в т.ч. іноземні організації та експерти) провели титанічну роботу з розробки проекту закону "Про ринок електричної енергії України" (реєстр№4493 від 21.04.2016), який після тривалого часу обговорень, внесення поправок, доопрацювань був зареєстрований в березні цього року і лише майже через півроку був прийнятий ВРУ в першому читанні.

Так, Україна взяла на себе зобов’язання перед Європейським Співтовариством щодо приведення українського законодавства, що регулює енергетичний сектор, у відповідність до європейського (згідно з Директивою 2009/72/ЄС ). Безперечно, Україні важливо рівнятися на розвинуті європейські країни та запроваджувати їхній досвід. Проте необхідно розуміти, що для забезпечення ефективності ринку електроенергетики державна політика з регулювання сектору повинна враховувати, окрім прогресивних європейських норм, також особливості галузі, рівень економічного розвитку країни та низку факторів, що можуть впливати на ефективність, стабільність та безпеку національної енергосистеми. Зокрема, коли йдеться про такий прогресивний в Європі і такий "відсталий" в Україні вектор розвитку, як "зелена" енергетика. Спробуємо розібратися, які загрози для сектору відновлюваної енергетики має новий Закон.

Балансуючий ринок, який з’явиться після запровадження нової моделі ринку, передбачає введення фінансової відповідальності виробників електричної енергії з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) за відхилення їхніх фактичних обсягів відпуску електроенергії від планових добових графіків обсягів відпуску. Така практика є в Європі, але важливо зазначити, що вона була запроваджена вже на певному етапі розвитку галузі, а в деяких країнах ще й досі відсутня. Це при тому, що частка ВДЕ в їхньому загальному енергетичному міксі є доволі високою, тоді як в Україні вона ледь перетинає позначку "1%". З такими показниками навряд чи можна негативно впливати на об’єднану енергосистему України в разі часткового відхилення фактичних від запланованих обсягів "зеленої" генерації.

Країни, в яких відсутня відповідальність виробників електроенергії з ВДЕ

Крім того, вагомим є фактор недосконалості, а точніше навіть відсутності точного прогнозування погодних умов в Україні, на відміну від європейської системи прогнозування. Похибка прогнозів Гідрометцентру України становить понад 25%. Встановлення фінансової відповідальності за неточність прогнозування без забезпечення належної якості метеорологічної інфраструктури є некоректним. Наприклад, на Кіпрі відсутні зобов’язання прогнозування для об’єктів генерації з ВДЕ встановленою потужністю до 150кВт, а також для об’єктів потужністю від 150кВт до 1МВт, котрі не мають можливості здійснювати таке прогнозування.

Крім того, в українському варіанті енергетичного законодавства не приймається до уваги мала гідроенергетика, яка так само залежить від погодних умов, а отже, і від точності їхнього прогнозування, як сонячна та вітроенергетика.

Важливо зазначити, що введення фінансової відповідальності для виробників "зеленої" генерації завдасть великої шкоди сектору. Інвестори, які взяли валютні кредити під свої проекти, зазнають значних "неочікуваних" втрат у зв’язку з такими нововведеннями, а зниження їхньої платоспроможності призведе до неповернення кредитних коштів, відтоку інвестицій у сектор через його нестабільність та гальмування розвитку галузі в кращому випадку або її повного занепаду - в гіршому.

Більше того, постраждати може не лише окремий інвестор, а й країна в цілому. Оскільки недотримання норм чинного законодавства, а саме в частині порядку стимулювання виробництва електроенергії з ВДЕ до 2030 року, який гарантується державою, може призвести і, скоріше за все, призведе до міжнародних позовів, як це було в Європі.

Інвестори Іспанії, Чехії, Італії, Греції, Румунії та Болгарії вправі вимагати компенсацію за втрати, яких вони зазнали в секторі ВДЕ, відповідно до Договору до Енергетичної хартії. Так, наприклад в Іспанії, це почалося в 2010 році, відколи уряд відмовився від стимулів раніше чинного законодавства, чим відкрив себе для міжнародних вимог з боку іноземних інвесторів, і відтоді він був затоплений хвилею арбітражів. На сьогодні є принаймні 12 відомих випадків порушення позовів проти Іспанії, в тому числі одна претензія ЮНСІТРАЛ на € 600 млн, подана 88 інвесторами проектів сонячної енергетики.

Загалом багато інвесторів серйозно постраждали від поширення змін у секторі відновлюваних джерел енергії по всій Європі. Багато з них вже звернулися до арбітражу як до найбільш надійного механізму для компенсації своїх втрат. Не зрозуміло, у що врешті-решт обійдеться для країни "промахи" її можновладців: загублену галузь, штрафні санкції, погіршення інвестиційного клімату, репутаційні втрати чи інші негативні наслідки. А тому, якщо ми вже дійсно хочемо навчитися чогось в Європи, то можна, для початку, хоча б не повторювати, а вчитися на її помилках.

Джерело:  Апостроф