Необхідність відходу від застарілих до новітніх технологій та підходів в енергетиці очевидна. В даному випадку мова йде про перехід від традиційної до "зеленої" енергетики. Все, що вже віджило своє і почало програвати з точки зору своєї ефективності, економічності та, щонайважливіше, безпечності, беззаперечно потребує заміни.
Висока енергоємність та низька енергоефективність стали основними ідентифікаторами української енергосистеми. Ми особливо гостро останні роки відчуваємо на собі недоліки екстенсивної енергетики: погіршення екологічної ситуації в країні - високі показники захворюваності і смертності населення через забруднення атмосферного повітря внаслідок роботи та збоїв у роботі АЕС та ТЕЦ, необхідність модернізації зношеного обладнання для забезпечення стабільності та безпечності їх функціонування, що вимагає значних капіталовкладень, які позначаться на без того надмірно високих та постійно зростаючих тарифах. Такі болючі для народу проблеми потребують не негайного "в попихах", а обдуманого, стратегічного рішення.
І нібито таке рішення існує: маємо прийняту Енергетичну стратегію України до 2020 року, Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, які передбачають поступовий перехід на відновлювані джерела енергії (ВДЕ). Проте такі стратегічні цілі існують лише на папері. В реальності картина зовсім інша.
В Україні панує необґрунтована та нав'язана ззовні "загальна суспільна думка" про те, що ми не можемо собі дозволити "надто дорогу" "зелену" енергетику, в той час, коли мільярди гривень йдуть на підтримку сектору традиційних енергетичних джерел. При чому вплив "зеленого" тарифу на вартість електроенергії для споживача значно менший ніж дотації традиційної енергетики. Це можна легко прослідкувати: "зелені" тарифи не зростали, навпаки, відповідно до прийнятого в 2015 році Закону України № 514-VIII, вони були зменшенні і мають тенденцію до зменшення в часі, частка ВДЕ мізерна, а отже має невідчутний вплив на формування кінцевої вартості. Натомість ми бачимо постійне стабільне підвищення тарифів. Яка тому причина? – Занадто великі дотації традиційної енергетики.
Олігархи продовжують за наш рахунок збагачуватися на видобутку та реалізації викопного палива, маніпулюючи з цінами та "вибиваючи" собі додаткове бюджетне фінансування. Для надання дотацій уряд бере мільярдні позики у міжнародних фінансових організацій, які рано чи пізно доведеться віддавати. З кожною такою позикою лише збільшується фінансове навантаження на споживача, а аж ніяк не здійснюється відповідна та необхідна модернізація енергосистеми. Кошти просто "проїдаються" та осідають в "потрібних" руках. Відповідно до звіту OEСР "Енергетичні субсидії в Україні" за період 2012-2015 рр. близько 40 млрд грн було виділено на вугільний сектор та 356 млрд грн – на газовий, а загалом держпідтримка традиційної енергетики за період склала 595,872 млрд грн (і це все без урахування зобов'язань по міжнародним кредитним договорам) проти 20,663 млн грн підтримки заходів з енергоефективності та ВДЕ. В результаті маємо те ж саме зношення обладнання на ТЕЦах та АЕС, заборгованості по виплаті заробітної плати шахтарям, непрозорість ціноутворення в секторі традиційної енергетики, залежність від країни-агресора (енергоексперти застерігають, що для створення запасів палива на зиму доведеться купувати газ не лише в ЄС, а й в Росії), високі тарифи для населення, невирішені проблеми безпеки АЕС (наскільки взагалі можна назвати атомну енергетику безпечною), при цьому уряд планує добудову двох блоків ХАЕС та сховища для відпрацьованого ядерного палива, що знову ляже важким фінансовим тягарем на плечі споживача.
Неефективність використання коштів, спрямованих на підтримку традиційної енергетики, підтверджує необхідність їх переорієнтації на розвиток відновлюваної енергетики, яка обіцяє бути економічно та екологічно вигідною.
В глобальному масштабі перехід до енергетичної системи з низьким вмістом вуглецю за оцінками ClimatePolicyInitiative обійдеться світові в $8,1 трлн, що на перший погляд видається занадто затратним. Проте, такий перехід, окрім забезпечення незалежності від викопного палива, яке має тенденцію зростати в ціні через свою вичерпність (природно) та через маніпуляції монополістів (штучно), уникнення змін клімату, дозволить вивільнити $1,8 трлн. Саме таку суму доведеться переплатити при продовженні використання викопного палива для виробництва енергії (подальша експлуатація традиційної енергетики у перспективі 20 років коштуватиме людству $9,9 трлн). Незважаючи на високі капіталовкладення і за рахунок низьких операційних витрат (відсутність паливної складової), ВДЕ дають можливість для економічного зростання та загального зниження витрат, що позитивно позначиться на всій економіці.
Порівняльна таблиця витрат для та без переходу на ВДЕ, трлн $
Джерело: ClimatePolicyInitiative
То що буде, якщо світ піде іншим, традиційним шляхом розвитку?
Окрім зазначеної суми прямих фінансових втрат, глобальні витрати колосально зростуть через необхідність покриття наслідків змін клімату, погіршення екології та відновлення здоров'я населення. За даними координатора проекту Національного екологічного центру України Ірини Савчук, унаслідок підвищення температури будуть затоплені деякі держави, які дуже низько розташовані над рівнем моря. До таких відносяться багато країн світу. Навіть якщо дивитися карту України, то серед уразливих місць - деякі південні частини, порти і частково Одеса, а також територія Вилкове. Серед значних за розміром територій під воду піде майже весь Бангладеш. Наприклад, Мальдіви і багато малих островів вже зараз йдуть під воду. "Навіть якщо підвищення температури в світі зупиниться на гранично допустимому, на думку вчених, рівні 1,5 градуса, для них це все одно є катастрофічним, навіть при такому потеплінні їх уже не стане. І вже зараз ведуться переговори про те, куди буде переселятися населення цих островів". Вона вважає, що Україна повинна ПОВНІСТЮ відмовитися від вугілля, нафти та газу вже до 2050 року.
Незважаючи на зазначене вище, "зелена" галузь в Україні на сьогодні є інвестиційно "нестабільною" для іноземного інвестора через стан економіки та суперечливі рішення енергетичних чиновників. Впродовж останніх двох років сектор отримав негативні стримуючі розвиток сигнали: недотримання законодавчих норм щодо перерахунку "зелених" тарифів у відповідності до зміни курсу євро в кінці 2014 року, неправомірне зниження рівнів "зелених" тарифів на початку 2015-го…. Після цього виробникам ВДЕ були компенсовані відповідні втрати, проте у інвесторів залишилися негативні враження. Додатковим несприятливим фактором є введення фінансової відповідальності за небаланси (відхилення фактичних обсягів виробництва електроенергії від планових) виробників електроенергії з ВДЕ, які на сьогодні складають трохи більше 1% ринку енергетики. Крім того, ДП "Енергоринок", яке відповідно до українського законодавства виступає гарантом закупівлі усієї виробленої енергії ВДЕ до кінця терміну дії "зеленого" тарифу, сьогодні відмовляється укладати з виробниками договори з купівлі-продажу електричної енергії з ВДЕ до 2030 року, що перешкоджає припливу інвестицій в галузь через унеможливлення розрахунку фінансового результату по проектах ВДЕ.
За таких умов чи можемо ми говорити про дотримання Енергетичної стратегії України до 2020 року чи Національного плану дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, які передбачають збільшення частки ВДЕ в загальному енергетичному балансі? Навряд чи. А попереду нас чекає не менш важкий ніж минулорічний опалювальний сезон, який може принести з собою нові "сюрпризи" для галузі. Тому для країни сьогодні важливо зберегти існуючі на сьогодні законодавчо закріплені норми стимулювання сектору, а можливо й подумати про створення більш сприятливих умов для ведення бізнесу.
Джерело: GazetaUA.
