Сьогодні Козицький-старший вже відійшов від оперативного управління і займається загальною координацією діяльності сімейного бізнес-холдингу. Його молодший син Степан керує сервісною компанією з буріння та облаштування нафтогазових свердловин, з якої і починався сімейний бізнес. Максим же вибрав новий для сім'ї напрямок діяльності і зайнявся розвитком відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Очолюване ним ТОВ «Еко-Оптіма» будує та експлуатує об'єкти відновлюваної енергетики в Львівській та Івано-Франківській областях і сьогодні вважається найбільш перспективним напрямком у сімейному бізнесі. «Перші гроші мій батько заробив на газі. Однак у 2009 році, після появи в Україні закону про стимулювання використання відновлюваних джерел енергії, ми прийняли рішення інвестувати у ВДЕ», − розповідає підприємець.
Історія бізнесу львівської родини Козицького в особі отця Зиновія і його двох синів − Максима і Степана − наочна ілюстрація того, як змінювалися тренди в розвитку приватної регіональної енергетики в Україні.
Вибір Максима був невипадковим. На сім'ю Козицького істотно вплинув колишній керівник «Львівобленерго» Ярослав Шпак, який є четвертим партнером підприємців та очолює ПП «Проект-Буд»: проектний і консалтинговий центр енергетичного холдингу. «Ярослав Федорович − наш ідеологічний натхненник. Він належить до покоління тих менеджерів, які стояли біля витоків формування сьогоднішнього вітчизняного енергоринку. Без нього ми б, можливо, до відновлюваних джерел і не прийшли. Він буквально носився з ідеями розвитку «зеленої» енергетики, але мало хто вірив у можливість розвитку цього ринку, а нам ідея сподобалася, ми в неї повірили», − розповідає Максим.
Чому Шпака ніхто не слухав − пояснюється просто. Ще п'ять-шість років тому «зелений» енергобізнес уявлявся справою незвіданою і малоперспективною. У 2009 році в Україні тільки затвердили «зелені» тарифи на електроенергію альтернативних джерел. Але досвіду і технологій зведення великих об'єктів альтернативної енергетики в країні не було.
У самій енергетичній галузі щодо «зеленого» майбутнього тоді превалював скептицизм. Галузеві держуправлінці та численні експерти вважали проекти вітряних і сонячних електростанцій безперспективним і фінансово обтяжливим вантажем, жертвами якого стануть споживачі. Тому починати вітряної бізнес львів'янам було непросто. При цьому, як стверджує Максим, «Еко-Оптіма» ніколи не вдавалася до допомоги адміністративного ресурсу ні при виділенні земельних ділянок під об'єкти, ні в інших питаннях.
«Щодо першого проекту вітроелектростанції «Старий Самбір-1» ми готували папери чотири роки. Робили все відповідно до законодавства, тому що мова йшла про отримання першого кредиту ЄБРР, а перевіряли нас дуже ретельно і строго», − згадує Максим.
Смуга перешкод
На підготовку проекту зі спорудження першої ВЕС пішло чотири роки. У перший − зробили заміри вітру на майбутньому майданчику, але спочатку не на тій висоті, на якій потрібно. Після перевірки проекту та його успішного узгодження з ЄБРР банк вимагав від компанії залучити партнера з європейським досвідом спорудження ВЕС для співфінансування української 30%-ої частки участі в проекті. Пошуки закінчилися безрезультатно: такого партнера не знайшлося.
Однак ЄБРР все ж погодився відкрити «Еко-Оптіма» пряму кредитну лінію без залучення українських банків. Угоду з ЄБРР було підписано у квітні 2012 року в рамках програми фінансування альтернативної енергетики в Україні USELF. «Еко-Оптіма» вдалося залучити 13,3 млн євро кредитних коштів. 50% вартості проекту профінансував ЄБРР, ще 20% − Фонд чистих технологій Світового банку.
Не все було гладко і з поставками вітротурбін. Німецька Fuhrlaender, з якою компанія уклала відповідний договір, збанкрутувала через два тижні після підписання кредитної угоди з ЄБРР. Довелося шукати іншого постачальника, і наприкінці 2013 року «Еко-Оптіма» підписала контракт з іншим європейським виробником − данською Vestas. А на початку 2014 року оплатила виготовлення двох турбін потужністю 3,3 МВт кожна, призначених для першої черги станції «Старий Самбір-1».
Поставку турбін було заплановано на серпень. Але виникла інша проблема: в Україні було всього два підйомних крани, які могли встановити ці турбіни, один із них був недоступний для приватних замовлень, а другий знаходився в зоні АТО на Донбасі. Vestas зафрахтувала другий кран, але бойовики його заблокували. Переговори велися до листопада 2014-го, однак вивезти кран так і не вдалося. В результаті аналогічний кран довелося замовляти в Європі, через що компанія втратила ще півроку.
Окремим рядком в історію споруди «Старий Самбір-1» можна вписати проблему вузьких доріг у Західній Україні. «Частину обладнання ми доставляли в Україну з морського порту в Іллічівську, частину − автотрасами із Зіновій Козицький
заводу в Німеччині. Уявіть собі габарити обладнання, яке нам довелося перевозити: лопать вітротурбіни досягає в довжину 56 м, генератор важить 70 т. Довелося виконати цілий комплекс робіт для розширення доріг», − згадує Максим Козицький.
Компанії доводилося домовлятися з місцевим населенням про перенесення парканів і клумб, переносити дорожні знаки, зрізати дерева і навіть домовлятися з енергетиками, щоб ті збільшували висоту ліній електропередач. Щоб «прорубати вікно» в Львівську область для європейських вітряків, «Еко-Оптіма» змушена була засипати дороги і зрізати зелені насадження на ділянці завдовжки 40 км.
Під патронатом ЄБРР
Однак сьогодні труднощі позаду. У лютому минулого року «Еко-Оптіма» запустила в експлуатацію першу чергу вітряної станції «Старий Самбір-1» потужністю 6,6 МВт, напрацювавши власний досвід виконання проектних і будівельно-монтажних робіт, і довела спроможність реалізовувати проекти зі спорудження ВЕС самостійно − без залучення партнерів. У серпні цього року в Львівську область прибудуть ще дві турбіни Vestas, після чого буде введено в експлуатацію і другу чергу «Старий Самбір-1». Термін окупності проекту оцінюється у вісім років, хоча у вітряної енергетики окупність залежить від багатьох факторів і насамперед від змін вітру. Потенціал вітру може з часом або підвищуватися, або знижуватися. Однак в «Еко-Оптіма» вважають, що термін повернення інвестицій у вісім років є цілком реалістичним: перший рік експлуатації підтвердив прогнозні розрахунки окупності проекту.
Українське законодавство гарантує компаніям, які працюють із ВДЕ, фіксовані «зелені» тарифи на період до 2030 року. Держпідприємство «Енергоринок» зобов'язане викуповувати всю електроенергію відновлюваних джерел за цими тарифами. Тому нині альтернативники мають можливість точно розраховувати інвестиційну окупність своїх проектів.
Зараз компанія підписала другу кредитну угоду з ЄБРР на 11,6 млн євро для фінансування першої черги ВЕС «Старий Самбір-2», яка буде складатися з двох черг по три турбіни потужністю 3,3 МВт кожна. Перша черга другої вітряної станції сумарною потужністю 9,9 МВт повинна бути запущена наприкінці нинішнього року. У більш віддалених планах групи Козицького − спорудження Сколівської ВЕС потужністю 46,2 МВт. Однак джерела фінансування цього більш масштабного об'єкта вартістю 70 млн євро поки що не визначені.
На думку керуючого партнера консалтингової компанії Imepower Юрія Кубрушка, безумовним успіхом «Еко-Оптіма» є співпраця з ЄБРР, що свідчить про прозорість компанії.
«Еко-Оптіма» обрала вірну стратегію розвитку. Замість того щоб починати девелопмент проекту зі спорудження ВЕС потужністю 200-300 МВт, як робили більшість девелоперів у 2009-2013 роках, компанія сфокусувалася на невеликих проектах на 10-20 МВт, які значно легше і швидше реалізувати, − розповідає Кубрушко. − Замість того щоб гнатися за максимальною швидкістю вітру і йти в Крим чи південні області країни, компанія реалізує свої проекти в Львівській області. Швидкість вітру там трохи нижча, і прибутковість інвестицій, відповідно, теж. Зате через відсутність ажіотажу з боку девелоперів простіше оформити всі дозволи і підключитися до мережі».
Сонячні проекти
Паралельно з ВЕС компанія розвиває і сонячну енергетику. Зараз львів'яни оперують трьома СЕС у Львівській та Івано-Франківській областях: Самбірська, Самбірська-2 і Богородчанська-1 загальною потужністю 10,9 МВт. «Сонячні станції будуються набагато простіше і швидше. В ході реалізації власних проектів ми вже освоїли повний комплекс, починаючи з проектування і монтажу, і закінчуючи підключенням об'єкта, і можемо будувати СЕС під ключ», − каже Максим.
За його словами, буде продовжувати розвивати сонячну енергетику і сама «Еко-Оптіма», тим більше що капітальні витрати на зведення ВДЕ після скасування української складової знизилися. Раніше, щоб отримати «зелений» тариф, компанії були змушені купувати частину устаткування українських виробників, яке обходиться значно дорожче, ніж закордонні аналоги. Тепер можна купувати сонячні модулі в Китаї або Європі.
Зокрема, «Еко-Оптіма» на останній СЕС встановила китайські модулі. «Ми купили і встановили найбільш сучасніші, перспективні й дорогі сонячні модулі в Китаї, який зараз у цьому сегменті утримує 80% світового ринку. Можна було б купити і дешевше, але ми вважаємо своє рішення обґрунтованим і виправданим», − зазначає Шпак.
Зараз будівництво 1 МВт СЕС обходиться в 1 млн євро. Водночас Шпак упевнений, що зведення станцій могло б обходитися набагато дешевше, якби влада потурбувалася про розвиток і вдосконалення виробництва сонячних модулів в Україні. Перевагою малої сонячної генерації є відсутність потреби у великих територіях, які необхідні для великих станцій − 2-2,5 га на 1 МВт. А ось гальмом на шляху розвитку відновлюваної енергетики Козицького вважають ставлення до цієї сфери монополістів в особі місцевих обленерго. «Хоча в «Львівобленерго» працює чимало вихованців Ярослава Шпака, співпрацювати з ними дуже і дуже непросто. Вони нам двічі змінювали технічні умови і створювали всілякі штучні бар'єри», − нарікає Максим.
Тому в Львівській області «Еко-Оптіма» повністю переорієнтувалася на Львівську залізницю, яка теж має ліцензію на постачання електроенергії за регульованим тарифом. Компанія передає електрику на підстанції залізничників, домовитися з якими виявилося легше. В Івано-Франківській області вона користується послугами монополіста в особі «Прикарпаттяобленерго» тільки для передання електроенергії від єдиної сонячної станції.
Великі плани в «Еко-Оптіма» і в сфері біоенергетики, апробованої компанією в місті Рава-Руська на кордоні з Польщею. В орендованій у місцевого ліцею вугільній котельні потужністю 800 кВт було встановлено котел, що працює на деревній трісці.
В даний час «Еко-Оптіма» споруджує нові котельні загальною потужністю 3 МВт і в кожному районі своєї присутності створює відповідні сервісні компанії для заготівлі, переробки і постачання деревної тріски.
У подальших планах групи − брати в оренду котельні в Золочівському районі, а також у Трускавці (Львівська область) і встановлювати в них біотвердопаливні котли. Благо зламаних дерев та сухостою в прикарпатських лісах предостатньо, а їх очищення, з екологічної точки зору, є корисною справою.
«Ми віримо у відновлювану енергетику і не збираємося з неї йти. Це разом із сільським господарством − одна з найперспективніших галузей в Україні, яка буде тільки нарощувати потенціал. Тому продавати «зелений» бізнес ми не маємо наміру», − сказав Forbes Максим Козицький, завершуючи розмову.
Джерело: Forbes
