Світ почав змінюватися швидше, ніж очікувало людство, і в екстреному порядку світова спільнота вимушена була розробити і прийняти до виконання ефективніші засоби боротьби з викликами глобального потепління, - для чого в рамках Паризького всесвітнього кліматичного самміту у грудні 2015 року представниками 196 держав обговорено, і після узгодження розбіжностей одноголосно прийнято міжурядову Угоду, від виконання якої залежатимуть вже не віддалені перспективи, а найближчі десятиліття нашого з Вами життя.
Уперше відтоді, як 20 років тому почалося обговорення кліматичних проблем, практично всі держави світу зобов'язалися активно брати участь у їх вирішенні. Уряди 180 країн, що відповідають за 90% світових викидів, ухвалили національні плани з їх скорочення, які і лягли в основу підсумкової Угоди (для порівняння: Кіотський протокол 1997 року містив підписи за скорочення викидів 37 багатих держав, які гуртом спричиняли майже половину глобальних обсягів викидів, але не включав двох найбільших "постачальників" в атмосферу Землі двооксиду вуглецю – США, які відмовилися від підписання, та Китай). Та цього разу за підписання глобальної угоди виступили обидві ці країни.
Згідно з підсумковим документом Паризького кліматичного самміту, 196 країн учасниць визначають глобальну ціль щодо недопущення підвищення температури до 2100 року більше ніж на 2оС від доіндустріального рівня, а також ініціативна група із 100 країн задекларувала амбітну мету недопущення зростання до 1,5оС. Для цього країни самостійно визначили свої так звані Національно визначені внески щодо викидів парникових газів, які будуть переглядатись кожні п'ять років з метою приведення їх у відповідність до реального стану справ. Історичним є зафіксований в Угоді намір, як завдання-максимум, повної відмові від викопних джерел енергії у другій половині 21 століття.
Реалізація взятих зобов'язань означатиме для країн світу скорочення (аж до припинення) інвестування у вуглецеву енергетику, скорочення державної підтримки передусім вугільної галузі, інтенсивне фінансування розвитку відновних джерел енергії – з метою якнаймасштабнішої (в кінцевому підсумку повної) заміни традиційної вуглецевої енергетики відновлюваними джерелами енергії, які не спричиняють викидів у атмосферу. Також передбачається широкомасштабне запровадження програм з енергозбереження.
Однією з основних проблем реалізації завдань є фінансування заходів, необхідних для скорочення вуглецевих викидів у світі. Зокрема, згідно з Угодою до 2020 року країни, що розвиваються, мають отримувати $ 100 млрд на рік для компенсації їхніх втрат внаслідок відмови від вуглецевої енергетики та на реалізацію проектів із розвитку альтернативної енергетики навзамін традиційної. Передбачено, що ці гроші їм надаватимуть економічно розвинені держави – підписанти Угоди – які впродовж тривалого періоду індустріального розвитку спричиняли переважну частину вуглецевих викидів у світову атмосферу. (Довідково: у світі фінансова державна підтримка для викопного палива, за даними Міжнародного валютного фонду (МВФ) становить близько $ 5,3 трлн на рік, тому розмови про брак коштів на розвиток "зелених" технологій не більше як спекуляції).
Світ з ентузіазмом підтримав історичні рішення.
Вже сьогодні можна спостерігати дію важливих тенденцій. Так, низка потужних інвестиційних фондів переорієнтувалася з викопних видів палива на відновлювані джерела енергії. Наразі таке рішення прийняв Норвезький пенсійний фонд, над цим працюють Британський банк та компанія "Мюнхенський альянс". Знаходити інвестиції на вугільні електростанції з часом ставатиме все важче. Друга тенденція — швидкий розвиток технологій відновлюваних джерел енергії та зниження їх вартості. Третя тенденція — рішення країн G20 про поступове зняття всіх державних субсидій, які надаються секторам викопного палива, до 2020 р.
У рамках благодійності мільярдні внески на реалізацію завдань за рішеннями глобальної кліматичної Угоди вже пообіцяли найбагатші люди планети Біл Гейтс і Марк Цукерберг. У багатьох країнах, зокрема й тих, котрі є найбільшими забруднювачами довкілля, поширюються ініціативи на рівні міст, які добровільно беруть на себе зобов'язання зменшувати викиди.
В Україні "угода мерів" об'єднала 20 підписантів, які зобов'язалися підвищити енергоефективність на 20%, збільшити рівень розвитку відновлюваної енергії на 20% і скоротити викиди парникових газів теж на 20%. Ймовірно, цю ініціативу широко підтримають в усіх регіонах і це, врешті-решт, прискорить зміни як в енергетичній сфері, так і в кліматичній політиці нашої держави.
Загалом, для України рішення Паризького кліматичного самміту важко переоцінити, адже ситуація з вітчизняною традиційною енергетикою критична не тільки в екологічному, а й в інших планах – фінансовому, технологічному, безпековому, - і тому потребує негайного переформатування! Імплементація Україною кліматичної угоди визначає необхідність будувати свою енергетичну стратегію з обов'язковим баченням повної відмови від викопного палива та переходу на 100% відновлюваної енергетики вже до середини століття. На сьогодні маємо проблеми: 1) енергозалежність, у тому числі від країни-агресора; 2) одна з найгірших у Європі екологічна ситуація, у тому числі з викидами, які призводять до парникового ефекту; 3) перше місце в рейтингу топ-10 країн з найвищим рівнем дотацій для викопного палива у відсотковому відношенні до ВВП.
Під час прес-конференції у Мінекології за підсумками участі української делегації у Паризькому самміті голова відділу з питань зміни клімату Національного екологічного центру України Ірина Ставчук підкреслила: "кліматоохоронна політика в Україні є економічно необхідною. Мова йде про енергозбереження (утеплення будинків, реконструкція ЖКГ, інвестиції в енергоефективні технології) та розвиток відновлювальних джерел енергії. Такий шлях розвитку може забезпечити економічне зростання".
У цьому напрямку, наприклад, розглядається приєднання України до Альянсу з енергоефективності будівництва та житла, який у числі декількох глобальних ініціатив, що об'єднали активістів, бізнес тощо, зародився "на полях" конференції у Парижі. Головна мета Альянсу - обмін досвідом та вироблення спільних міжнародних проектів для швидкого та суттєвого зменшення викидів газів унаслідок як енергоефективного будівництва нових споруд, так і термомодернізації існуючих.
Проте, основним напрямком спільної роботи Уряду, бізнесу, суспільства у напрямку визначеною глобальною кліматичною угодою слід вважати перш за все переорієнтація вітчизняної енергетики з вуглецевих на відновлювані джерела енергії, що дозволить скоротити викиди в атмосферу, як це передбачено у схваленому Урядом та поданому на самміті Національно визначеним внеском щодо викидів парникових газів, а саме: до 2030 року рівень викиду парникових газів України не буде перевищувати 60% від рівня 1990 року. В Україні реалізуються численні проекти, започатковуються бізнес-ініціативи, спрямовані на розвиток інноваційних "зелених" технологій у всіх сферах промисловості, у тому числі у енергетичній галузі. Ці зусилля можуть набути суттєвої міжнародної підтримки в рамках кліматичної Угоди, підписаної також Україною. Та важливо, щоб на урядовому рівні не повторювалися попередні помилки, як наприклад з грошима, що Україна отримала від Організації з розробки нових енергетичних і промислових технологій (Японія) за право забруднювати її атмосферу згідно з Кіотським протоколом. На жаль, на цей час гроші (майже 1,4 млрд грн.) доводиться повертати як невикористані (проекти, передбачені до фінансування цими коштами, не виконані) – але ж чисте повітря вже не повернеш.
Джерело: Gazeta.ua
