Імперативний курс Організації Об’єднаних Націй на сталу енергетику, Механізм Чистого Розвитку в рамках Кіотського протоколу, Концепція Енергетичної безпеки КНР, Енергетична стратегія США 2014-2018 та Європейська стратегія 2020 наголошують на надзвичайній важливості зниження рівня атмосферних викидів, підвищення ефективності використання паливних ресурсів, збільшення долі відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі.

Втім, порівняно висока вартість «зеленої» енергетики завжди була стримуючим фактором. Для переорієнтації енергетичної стратегії на використання відновлюваних джерел енергії необхідна неабияка державна підтримка та політична воля вищого керівництва. Адже специфіка відновлюваної енергетики, принаймні на етапі становлення, полягає у необхідності довгострокового масштабного інвестування у проекти з порівняно високим терміном окупності. Для підвищення інвестиційної привабливості традиційно застосовують державні механізми підтримки: спеціальні пільгові тарифи, вищі за середньоринкові ціни на електроенергію, податкові, митні пільги, пільги з приєднання об’єктів до електричних мереж, так звані квотні механізми: стандарти портфелю відновлюваних джерел енергії, зелені сертифікати та інше. 

На сьогодні 20 з 27 країн ЄС застосовують «зелені» тарифи як основний і найефективніший інструмент стимулювання розвитку альтернативної енергетики. 93% встановленої потужності ВЕС та 100% СЕС були введені в експлуатацію саме завдяки пільговим тарифам на продаж такої електроенергії. Реалізація «енергетичного повороту» (Energiwende) Німеччини, флагмана з розвитку ВДЕ в Європі, починалася із запровадження «зеленого» тарифу для сонячних електростанцій на рівні 57 євроцентів за кВт·год.

Потужні стимули відобразилися на динаміці розвитку сектора: 114 МВт встановленої потужності у 2000 році перетворились на 36 ГВт у 2013. При цьому, амбітною метою Німеччини є досягнення загальної частки ВДЕ в енергетичному балансі країні на рівні 40-45% до 2025 року, 80% - до 2050. Свідома переорієнтація енергетики на відновлювані джерела – це виважене, орієнтоване на довгострокову перспективу рішення на користь екологічної безпеки та енергетичної незалежності у майбутньому. Технологічний прогрес відновлюваної енергетики є фактором, що вирівнює вартісний дисбаланс цієї енергетики у порівнянні з «традиційною», а у майбутньому сприяє створенню конкурентоздатного, інноваційного та перспективного сектора економіки.

Прогноз щодо майбутньої вартості виробництва електричної енергії:

Поряд з монетарними заохоченнями задля забезпечення контрольованості розвитку сектора ВДЕ багатьма країнами застосовується низка інших принципів підтримки альтернативної енергетики: визначення граничних рівнів зростання (обмеження за потужністю, максимально дозволеною для підключення), диференціація тарифів за рівнем виробітку, підтримка енергетичних компаній за рахунок впровадження системи «чистого» обліку, бюджетні обмеження на стимулювання ВДЕ та черги на введення в експлуатацію.

Регулярне зниження коефіцієнтів «зелених» тарифів сприяє технологічному прогресу: оскільки рівень пільгового тарифу залежить від часу введення об’єкта в експлуатацію (чим пізніше – тим менший обсяг відшкодування/стимулювання), інвестор намагатиметься оптимізувати свої затратиза рахунок удосконалення технології виробництва та скорочення видатків. За ідеальним сценарієм розвитку альтернативної енергетики динаміка зниження коефіцієнтів «зеленого» тарифу є відображенням рівня і темпів розвитку різноманітних технологій виробництва. Такий механізм запроваджений у Німеччині, Греції, Словенії, Іспанії. Інші країни переглядають коефіцієнти щорічно в залежності від динаміки розвитку технологій у сфері ВДЕ.

З 2009 року розвиток сектора ВДЕ в Україні також стимулюється головним чином за рахунок «зеленого» тарифу. Окремі коефіцієнти «зеленого» тарифу для кожного виду енергії, а також їх поступове зниження, за аналогією зі світовою практикою, передбачені Законом України «Про електроенергетику». Так, для перших сонячних електростанцій, введених в експлуатацію до квітня 2013 року, «зелений» тариф встановлювався на рівні 46 євроцентів за кВт·год. Попри передбачене законодавством поступове зниження його на 10% кожні 5 років після 2015 року, вже на початку 2013 коефіцієнт «зеленого» тарифу для наземних СЕС знижений на 27% у зв’язку з технологічним прогресом та зниженням вартості технологій такого виробництва. З квітня 2015 року пропонується його подальше зниження ще на 21-47% в залежності від потужності електричних станцій.

З огляду на технологічний прогрес, зміни в економічній кон’юнктурі країни, необхідність виконання Україною зобов’язань у рамках членства в Енергетичному Співтоваристві, чинний порядок стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел потребує перегляду.

На фоні кризової ситуації, що склалася у вітчизняній енергетиці, диверсифікація енергоресурсів за рахунок збільшення частки відновлюваних джерел є стратегічно важливим напрямком державної політики.

На сьогодні у Верховній Раді України зареєстрований проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії» (реєстраційний № 2010), який пропонує комплекс якісних змін до механізму державної підтримки розвитку ВДЕ. 

Законопроект передбачає приведення величин «зеленого» тарифу у відповідність до актуальної вартості технологій виробництва електроенергії з альтернативних джерел. Для об’єктів, вже введених в експлуатацію, механізм стимулювання залишається незмінним. Дотримання державних гарантій інвесторам – обов’язкова умова ефективного розвитку сектора ВДЕ.

 Важливо, що коефіцієнти «зеленого» тарифу, запропоновані законопроектом, сприяють приведенню динаміки зміни розмірів «зеленого» тарифу в Україні до загальноєвропейських тенденцій:

 * У порівнянні з тарифами, діючими станом на 31.12.2014

Для виробництва електричної енергії з біомаси та біогазу, що попри наявний потенціал агропромислового комплексу України стимулювалось у недостатніх обсягах, передбачені нові коефіцієнти «зеленого» тарифу, розраховані з використанням фінансово-економічних моделей для типових біоенергетичних проектів: «зелений» тариф для електричної енергії з біомаси збільшується з 12,4 до 15,3 євроцентів/кВт·год, біогазу – з 12,4 до 16,96 євроцентів/кВт·год. У відповідність до вимог Директиви Європейського парламенту та Ради 2009/28/ЕС приведене визначення терміну «біомаса».  

Законопроектом скасовуються пільги щодо приєднання об’єктів електроенергетики, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Вимога щодо місцевої складової як така, що критикується Енергетичним Співтовариством, трансформується у заохочувальну надбавку до «зеленого» тарифу за використання підчас будівництва об’єктів відновлюваної енергетики обладнання українського виробництва.

 *для наземних сонячних установок

Новий законопроект – своєрідний компроміс між напрямами енергетичної політики України: з одного боку, він знижує вартість «зеленої» енергетики для споживача, з іншого боку - зберігає стимули для інвестора задля забезпечення припливу технологій та інновацій у стратегічний сектор національної економіки. Дотримуються ключові вимоги Європейського енергетичного законодавства. Держава послідовно виконує план з досягнення енергетичної незалежності, амбітної мети в 11% виробництва електроенергії з ВДЕ до 2020 року.

 Стратегічний орієнтир на екологізацію паливно-енергетичного сектора, зниження залежності від імпорту енергоносіїв, підвищення енергетичної безпеки, ефективності функціонування вітчизняної енергосистеми – безсумнівно, пріоритети сьогоднішньої України. Підвищення конкурентоспроможності та стабільності енергетичного сектора шляхом диверсифікації джерел енергії, поширення принципів енергоефективності та енергозбереження, розвитку відновлюваної енергетики з урахуванням принципів економічної доцільності та охорони довкілля визнані першочерговими завданнями для просування економічного зростання та прогресу в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Очевидні переваги сектора ВДЕ, разом із зобов’язаннями України за міжнародними договорами, мають знайти відображення у державній політиці та суспільній підтримці заради спільного безпечного майбутнього.

За матеріалами Бізнес.