З 2009 року розвиток сектора поновлюваної енергетики в Україні, за прикладом зарубіжних країн, стимулюється спеціальним “зеленим” тарифом, розмір якого інвестори враховують під час планування довгострокових внесків. Оскільки часто кредитні ресурси виділяються в іноземній валюті, у тому числі й для купівлі зарубіжного обладнання, законодавцем передбачена індексація “зеленого” тарифу з урахуванням курсу євро. Така норма зафіксована в Законі України “Про електроенергетику”. З 2009 року перегляд розміру “зеленого” тарифу зі врахуванням курсових коливань здійснювався національним регулятором у сфері енергетики щомісячно. Таким чином державні гарантії інвесторам були дотримані. З серпня 2014 року перераховувати “зелений” тариф перестали, фактично порушуючи закон.
Рішення про його перегляд було прийняте 31 січня 2015 року. НКРЕКП врахувала курсову різницю, але, водночас, і понизила тариф. Для сонячних електростанцій, введених в експлуатацію до квітня 2013 року, "зелений" тариф понижений на 20%, для інших виробників електроенергії з альтернативних джерел тарифи урізані на 10%. У НКРЕКП причиною цьому називають урядове розпорядження про надзвичайні заходи в енергетиці.
У ЄБРР вважають, що такий крок здатний незворотно підірвати довіру інвесторів, які націлені на довгострокову перспективу і засновують свої рішення на чинному законодавстві. Непрозорість державних рішень за тарифною політикою створює додаткові ризики. А невиконання ряду положень європейських Директив щодо розвитку поновлюваної енергетики ставить під загрозу інвестиційну привабливість країни в цілому.
Європейський Банк Реконструкції і Розвитку – один з найбільших інвесторів в Україні. На сьогоднішній день ним профінансовано більше 300 проектів в різних сферах на суму більше 8,4 млрд. євро. В партнерстві з Фондом Чистих Технологій (CTF) Банк також є одним з найбільших кредиторів проектів у сфері розвитку поновлюваних джерел енергії в рамках Програми фінансування поновлюваної енергетики в Україні (USELF).
Враховуючи потенціал сектора поновлюваної енергетики, масштаб якого оцінюється в 15,2 млрд. доларів США «нових» інвестицій до 2020 року (згідно із зобов'язаннями України досягти 11% частки ВДЕ в загальному балансі електроенергетики до 2020 року), непослідовність державної політики в цій сфері – дуже недалекоглядний підхід в контексті прагнення до енергетичної незалежності країни.
У такій ситуації «ручного управління» у сфері енергетики такі фінансові інституції, як ЄБРР, ЄІБ (Європейський Інвестиційний Банк), МФК (Міжнародна Фінансова Корпорація) не можуть планувати довгострокову діяльність із залучення нових інвестицій у даний життєво важливий сектор української економіки.
