Міністерство енергетики та захисту довкілля України (Мінекоенерго) наприкінці лютого оголосило про плани ретроспективних змін до системи державної підтримки виробників електроенергії з відновлюваних джерел (ВДЕ), незважаючи на чинне законодавство, яке заохочує збільшувати частку «зеленої» енергії та зменшувати використання вуглеводнів, що, в тому числі, імпортуються з Росії, та небезпечної атомної генерації, яку необхідно вивести з експлуатації протягом наступних 10 років.

Плани міністерства змусили протестувати проти таких змін місцевих та міжнародних інвесторів, які протягом останніх кількох років «вливали» мільярди доларів у країну, щоб допомогти їй наблизитися до поставлених цілей - збільшення частки генерації електроенергії з ВДЕ до 25% до 2035 року та зменшити залежність від імпортного палива. Звіт Bloomberg NewEnergyFinanceGlobalScope на 2019 рік відзначив прогрес України у галузі ВДЕ та визнав її восьмим найпривабливішим інвестиційним ринком зеленої енергії у світі серед країн, що розвиваються.

Перестановки в уряді на початку березня та початок пандемії коронавірусу відштовхнули плани міністерства на задній план. Однак, як тільки новий прем'єр-міністр приступив до роботи та почав розбиратися з витратами бюджету на пандемію, чиновники знову підняли питання «добровільного» зменшення «зеленого» тарифу для проектів ВДЕ.

Такі дії свідчать про те, що уряд не тільки готовий завдати шкоди своїй інвестиційній репутації, але й цілком не розуміє, що не зможе досягти показників розвитку ВДЕ без технологічних ноу-хау та довгострокового фінансування інвесторів.

Недалекоглядні рішення уряду з покриття бюджетного дефіциту не враховують внеску інвестиції у ВДЕ в економіку Україні протягом останніх трьох років.

По-перше, станом на кінець 2019 року майже 10 мільярдів доларів було інвестовано у ВДЕ (6,2 мільярди доларів лише у 2018-2019 роках), що робить галузь однією із ТОП п’ятірки секторів за обсягом інвестицій в економіку України. Це дало змогу Україні збільшити частку виробництва електроенергії з ВДЕ до 6,8 ГВт в кінці 2019 року порівняно з 999 МВт в кінці 2015 року. Найбільший приріст дали сонячні електростанції.

По-друге, впевненість національних та міжнародних інвесторів в Україні допомогла наблизитись до зміни енергетичного балансу на користь ВДЕ. Місцеві та іноземні інвестори з Австрії, Бельгії, Канади, Китаю, Великобританії, Норвегії, Іспанії, Швейцарії, Туреччини та США, серед інших, вклали кошти у ВДЕ України опираючись на справедливу ​​та стабільну регуляторну базу та попередній позитивний послужний список співпраці з урядом. Провідні міжнародні фінансові установи та банки, такі як ЄБРР, USOverseasPrivateInvestmentCorporation, а також інші банки з Франції, Данії, Фінляндії, Швеції, Нідерландів забезпечили довгострокове фінансування проектів ВДЕ в Україні.

По-третє, протягом останніх чотирьох років податки та збори, сплачені галуззю ВДЕ до державного бюджету, склали майже 2,7 мільярда доларів (67 мільярдів гривень за даними Державної податкової служби), що зробило цей сектор одним з найбільших платників податків в Україні.

Навіть при таких хороших показниках, нормативна база перебуває в процесі розробки та потребує внесення змін для забезпечення збалансованої роботи ринку електроенергії, що дозволить залучити більше інвестицій для розвитку «чистої» енергетики.

За оцінками експертів, витрати на покриття «зеленого» тарифу в 2020 році складуть близько 45 млрд грн (1,8 млрд. доларів США) порівняно з 28 млрд грн. (1,12 млрд доларів США) у 2019 році. За діючих розмірів тарифу, дефіцит для виплат виробникам електроенергії з ВДЕ за «зеленим» тарифом може сягнути 19-20 млрд грн (760-800 млн доларів США).

Є декілька способів, як Україна може закрити цю «прогалину» і продовжувати розвивати ВДЕ та залучати інвесторів. Уряду за підтримки парламенту у найближчі тижні, необхідно зробити свою домашню роботу. Існує ряд кроків, які слід зробити.

По-перше, реформи опинилися під загрозою через інтереси олігархів, які володіють низкою великих промислових споживачів електроенергії. Вони підірвали державну політику ціноутворення через судові позови, зупинили дію встановленого регулятором (НКРЕКП) тарифу на передачу електроенергії, та відмовились платити за послуги, підкріпивши їх сумнівними рішеннями суду. В результаті оператор системи передачі має значний розрив у доходах. З цим потрібно покінчити.

По-друге, скориставшись старими практиками через лазівки в чинному законодавстві, деякі українські споживачі електроенергії добилися зниження цін через запровадження імпорту електроенергії з Росії та Білорусії, щоб отримати перевагу над місцевими виробниками електроенергії. Це ще більше підірвало національну енергетику.

По-третє, таким же чином, як було зроблено з цінами на природний газ, уряду потрібно поступово підвищувати ціни на електроенергію до рівня ринкових. Ці три кроки дозволять значно зменшити дефіцит Гарантованого покупця на виплати виробникам електроенергії з ВДЕ за «зеленим» тарифом.

По-четверте, за підтримки влади має бути забезпечена прозорість звітності з постачання та попиту на електроенергію. Це й досі залишається проблемою та призводить до дисбалансів на ринку, які важко виправити за короткий термін. За допомогою інвесторів можна створити більш оновлену систему, яка принесе користь усім зацікавленим сторонам.

У той час як місцеві та міжнародні інвестори у ВДЕ готові до обговорення запропонованого урядом зниження «зелених» тарифів, зміни тарифу владою в односторонньому порядку змусять багатьох інвесторів оголосити дефолт та, можливо, банкрутство. Такі дії уряду знищать інвестиційну репутацію країни у ключовому секторі, який приніс реальні іноземні інвестиції, податкові надходження та створив нові робочі місця в регіонах України. Окрім того, всі позитивні прогнози досягнення показників розвитку галузі ВДЕ у 2035 та 2050 роках, опиняться під загрозою виконання т та будуть практично неможливі без міжнародних інвестицій та фінансової підтримки.

Розвиток зеленої економіки потребує значних інвестицій з боку бізнесу, уряду та громадськості. Тісна співпраця між бізнесом, наукою, освітою, стимулювання розвитку нових технологій, інноваційних кластерів виробництва, допоможуть змінити потреби України в енергетиці та розробити більш технологічно розвинену економічну модель.

Однак, якщо влада прагне від бізнесу тільки закривати «дірки» в бюджеті, не продовжуючи при цьому реформ та виконуючи лише власні KPI, то інвестиційний бум може незабаром стати для України інвестиційним крахом.