У світі одним з видів відновлюваної енергетики вважають отримання енергії з малих гідроелектростанцій. Європейці активно розвивають даний вид генерації, так як це відносно дешевий спосіб отримати чисту енергію та його можна використовувати для балансування інших потужностей.

Фото: lowemission.org.ua

Наприклад, у Німеччині малих гідроелектростанцій понад 7500, у Італії 2300, а в Україні лише 137. Але, і ті піддаються постійній критиці зі сторони екологів та інших громадських організацій.

В чому причина критики?

Протягом століть цивілізації використовували силу води для отримання енергії. У Давній Греції її використовували для подрібнення пшениці в борошно, а на теренах України побудовано сотні водяних млинів, які з часом модифікували у малі ГЕС (МГЕС). Але це було колись.

Сьогодні будівництво МГЕС в Україні зазнає нищівної критики. Вважається, що будівництво подібних об’єктів змінює природній ареал: і ландшафт, і флору та фауну.

Дуже часто лунають і більш радикальні звинувачення, мовляв, через них, і води в річці нема, і риба вимирає, і водойми забруднюються. Та чи можна звинувачувати МГЕС у всіх екологічних бідах?

Найчастіше критика малої гідроенергетики лунає у Карпатських регіонах. Однією з найбільших проблем в цій місцевості є безконтрольна вирубка лісів. Через зменшення лісового покриття стік води збільшується у 1,5-3 рази і вода не затримується у землі та на кронах дерев.

В подальшому це стає причиною пересихання річок та катастрофічних паводків. Проте, екологи дуже рідко називають цей фактор, адже знайти винуватця проблеми складно.

Набагато простіше звинувачувати у зниженні рівня води малі гідроелектростанції, де є конкретна юридична особа, яку можна зробити винною у всіх проблемах. Проте, відповідно до технології вода проходить через турбіну та повертається назад у русло, тому втрати під час цього процесу мінімальні.

Іншим притаманним для цих регіонів феноменом є "річка забере". Тони відходів з України експортуються у сусідні країни та плавають у наших водоймах. А все тому, що у багатьох населених пунктах Карпат відсутня послуга вивезення відходів.

І з покон віків люди приходять до річки та залишають своє сміття на її березі. Колись до ери різноманіття упаковки та розвитку хімічної галузі така поведінка не спричиняла великої катастрофи.

Але тепер отруйні речовини, які утворюється в результаті гниття відходів, потрапляють у річки, а тони пластику плавають на поверхні. Чи впливає така ситуація на зміну флори та фауни? Однозначно.

Проте, на превелике здивування більшість активістів та екологів, які вже протягом багатьох років борються проти малих ГЕС, не б’ють тривогу через цю проблему, яка в рази серйозніша, ніж найгірше сконструйована станція.

Чи чули ви коли небуть неприємний запах річки біля курортного містечка Буковель? Причина смороду є третя глобальною екологічна проблема регіону – несанкціонований скид стічних вод з підприємств, ресторанів тощо.

Потрапляння шкідливих речовин з каналізації призводить до винищення флори та фауни. І риторичне запитання – як часто про це ми чуємо від екологічної спільноти?

Все пізнається в порівнянні

Звісно, будь-яка людська діяльність має вплив на екологію, а тим більше будівництво в природніх ареалах. Але це неминуче. Якщо ми не хочемо шкодити природі – нам необхідно вимерти або ж шукати поміркованих рішень.

Інша справа, що необхідно мінімізувати цей вплив та ефективно використовувати ресурси.

Більше 50% електроенергії українці отримують з атомних електростанцій, ще майже 32% з вугільних та газових теплоелектростанцій, 6,2% з великих гідроелектростанцій і лише 0,13% з малих гідроелектростанцій (МГЕС).

Інші джерела відновлюваної енергетики та ТЕЦ забезпечують решту виробництва.

Прийнято вважати, що традиційна енергетика є дешевшою. Навіть якщо з матеріального боку це було б так – не можна виміряти ціну життів людей, які забирають обвали в шахтах чи аварії на атомних станціях. Але ж навіть вдавана дешевизна "брудної" енергетики, порівняно з "зеленою" – умовна.

За останні 30 років сфера відновлювальних джерел енергії отримала у світі підтримку лише на $40 млрд. В той же час, за даними Міжнародного валютного фонду (МВФ), загалом у світі підтримку для викопного палива можна оцінити $10 млн на хвилину або 5,3 трлн на рік.

Україна посідає перше місце серед країн з найвищим рівнем дотацій для цієї галузі.

Та попри мізерну підтримку галузі відновлюваної енергії, її вартість поступово знижується. За даними агентства IRENA, собівартість 1 кВт-год енергії, виробленої вітровими наземними електростанціями, зрівнялася з собівартістю енергії, яку генерують вугільні електростанції.

Собівартість 1 кВт-год струму, виробленого наземними вітроелектростанціями (ВЕС), становить близько 0,05 євро. Аналогічна кількість "вугільної" енергії дешевша лише на 0,001 євро, а собівартість 1 кВт-год енергії від газових електростанцій становить 0,041 євро.

Важливо зазначити, що ціна "дешевої" традиційної електроенергії виглядає доступною лише тому, що відразу не відображає ні початкових капітальних витрат, ні вартості модернізації обладнання, ні коштів на усунення згубних екологічних та соціально-економічних наслідків експлуатації станцій заради прибутку.

Іншою прихованою складовою "дешевизни" традиційної електроенергії є затрати на усунення негативних наслідків її діяльності. За оцінками експертів, необхідні затрати у цих напрямах взагалі непідйомні для нашої країни.

Так, всі споживачі України відповідно до законів про держбюджет на 2014 рік та 2015 рік повинні були відшкодовувати близько 11,6 млрд грн за різними програмами Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Це лише невелика прихована частина реальної вартості традиційної енергетики.

"Зелене" виробництво натомість являє собою інвестицію в енергетично безпечне та екологічно благополучне майбутнє. Відроджені або збудовані малі ГЕС стають додатковим джерелом електропостачання і стимулом для розвитку регіону.

Україна пасе задніх

Всього в Україні побудовано 137 МГЕС. Їхня загальна потужність становить лише 0,094 ГВт. Тим часом в 150-и країнах світу діє 83 тис. МГЕС, які забезпечують електроенергією близько 13 млн домогосподарств.

Використання гідроенергетики у цих країнах дозволяє уникнути 29 млн тон викидів СО2. Відтак, в Німеччині працює 7 500 малих ГЕС, сукупною потужністю 1,6 ГВт. В Австрії їхня кількість сягає 2590 і вони мають потужність 1,2 ГВт. У Швеції та Франції по 1900 МГЕС потужністю 2 і 1,2 ГВт відповідно.

До того ж, говорити про шалені темпи розвитку МГЕС в Україні та як наслідок, впливу цього процесу на екологію, не доводиться. Будівництво однієї станції займає 4-6 років. Ще близько 1-2 років займає отримання відповідних дозволів.

Недобросовісні інвестори

На жаль, в Україні є й недобросовісні інвестори у секторі малої гідроенергетики, які псують загальну картину та дають аргументи для критики опонентам.

Наприклад, станція Пробійнівської ГЕС в Івано-Франківській області, яку використовують усі екологи в своїх тезах проти МГЕС, заслужила критику. Інвестиції в світі на 1 кВт малої гідроенергетики складають 3-8 тис євро, а в цю станцію вклали менше 1 тис. євро на 1 кВт.

Як результат, отримали ржаві водозабірні труби, які прокладені над руслом річки та ведуть до цієї гідроелектростанції. Фотографії цієї станції використовують при кожному згадуванні малих ГЕС. Говорять про Львівську область, а на ілюстраціях Пробійнівська ГЕС тощо.

Це ніщо інше як маніпуляція. Насправді, в Україні є багато прикладів будівництва МГЕС європейського рівня. Проте ніхто не зацікавлений у висвітленні їхньої роботи. Але через таких недобросовісних інвесторів постраждали всі інші.

Діалог розпочато

Зрозуміло, що зі сторони інвесторів та зі сторони громадськості за період існування галузі відновлюваної енергетики утворилося багато міфів, стереотипів та образ. Інвестори уникають екологів, а останні в свою чергу не бачать потреби налагоджувати комунікацію.

Але, якщо ми не хочемо поставити хрест на розвитку необхідної для енергетичної системи галузі – рано чи пізно доведеться сідати за стіл перегорів та шукати компроміс.

Нарешті, за численні роки протистояння, знайшлася організація, яка взяла на себе роль стати медіатором у цьому процесі.

Наприкінці травня в Києві за ініціативи всесвітнього фонду природи (WWF) зібралися представники усіх стейкхолдерів процесу, щоб обговорити питання подальшого розвитку малої гідроенергетики.

На засіданні форуму "Українська гідроенергетичних платформа" було створено дві робочі групи з метою напрацювання екологічних стандартів, якими повинні були б керуватися при визначенні безпечного розташування МГЕС.

Попри те, що компромісу знайти поки не вдалося – це вже перший крок до взаєморозуміння та руху вперед.

Джерело: https://biz.censor.net.ua/m3074144