Вугільна енергетика становить близько 40% світового обсягу виробництва електроенергії і є найбільшим емітентом вуглецю і забруднювачем повітря. Вона спричинює зміни клімату, погіршує здоров’я людей та загрожує їх життю.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Україна посідає перше місце в світі за рівнем смертності від забруднення повітря з показниками 120 смертей на 100 тис. населення.
В середньому, сектор щорічно спричинює близько 23 тиспередчасних смертей в країнах ЄС. А річні витрати в регіоні на здоров’я, пов’язані з роботою брудної галузі, як показав 2013 рік, можуть сягати близько 62,3 млрд євро.
Попри те, галузь, десятиліттями отримує значну підтримку, яку споживачі сплачують поза рахунками. Наприклад, Польща, за даними WiseEuropa, з 1990 по 2016 рік витратила на вугільний сектор близько €53.5 млрд (в середньому €2 млрд на рік).
Якщо враховувати додатково приховані витрати, пов'язані з погіршенням здоров'я та екології, ця сума досягає €460.6 млрд. Виходить кожен поляк в середньому протягом останніх 26 років сплачував €446 щорічно на підтримку вугільної галузі.
За даними МВФ, в 2015 році вугільна енергетика отримала $3,147 трлн підтримки з загального обсягу глобальних енергетичних субсидій $5,3 трлн. Відмова від таких субсидій дала б можливість в 2015 році зекономити $2,9 трлн, що складає 3,6% світового ВВП, зменшити викиди вуглецю на 20% та скоротити смертність населення через забруднення повітря вдвічі.
Україна мала найбільшу в світі частку вугільних субсидій у ВВП країни в 2015 році. За даними звіту "Енергетичні субсидії в Україні", на заходи підтримки у вугільному секторі України було виділено 12,998 млрд грн в 2012 році, 15,290 млрд грн в 2013, 9,4 млрд в 2014 році.
Такі фінансові вливання не враховані в тарифах на вугільну електроенергію ,тому, на перший погляд, може здаватися, що вартість електроенергії вугільної галузі України дешевша, наприклад, за вартість електроенергії з відновлюваних джерел (ВДЕ) .
Проте значна частина витрат вугільної енергетики прихована через величезні дотації з бюджету, які однаково нам доводиться сплачувати через податки.
Крім того, ми платимо за екологічний вплив, який здійснюють вугільні ТЕС на навколишнє середовище, вже не кажучи про вплив на здоров’я. Ці механізми субсидіювання у нашій державі є непрозорими і містять корупційну складову. Через зношеність своїх основних фондів галузь вимиватиме з бюджету (або в рамках тарифу) дедалі більший обсяг коштів на реконструкцію застарілого обладнання.
А враховуючи вимоги Національного плану зі зменшення викидів в атмосферу, який вступить в дію вже з січня 2018 року, модернізація великих спалювальних установок повинна включати заходи з обмеження шкідливих викидів, що додатково підвищить вартість вугільних кВт*год.
Тенденцію та непрогнозованість щодо зростання останньої серед іншого доповнює можливість маніпуляцій з цінами на енергоресурс.
Таким чином, вугільний сектор демонструє значне викривлення своєї реальної вартості, в той час, як вартість відновлюваної енергетики є прозорою і в Україні дорівнює "зеленому" тарифу.
Важливо враховувати даний фактор при порівнянні частки ВДЕ в енергобалансі нашої країни та обсягу коштів, які отримує "зелена" генерація з енергоринку. Адже зазвичай порівнюють лише тарифні (не враховуються всі позатарифні) витрати традиційної енергетики з повною вартістю відновлюваної енергетики.
Крім того, вартість чистих технологій ВДЕ та рівні "зеленого" тарифу з роками зменшуються, в той час як вартість вугільної генерації зростає.
Паливна складова, яка відсутня в сонячній, вітровій та інших видах "зеленої" генерації, формує граничну вартість виробництва електроенергії в більшості європейських країн. Статистика свідчить про те, що зі збільшенням частки ВДЕ в енергобалансі оптова ціна електроенергії на ринках ЄС зменшується.
Непрогнозованість цін на викопне паливо, залежність від імпорту енергоресурсів, дотації традиційної енергетики в поєднанні з руйнівним впливом на навколишнє середовище, здоров’я та життя людей свідчать про необхідність заміщення старої вугільної генерації новими потужностями з відновлюваних джерел енергії, які є більш екологічними та більш економічними.
Тому світ відходить від неефективної вугільної енергетики. Починаючи з 2010 року, близько 400 з 1675 вугільних компаній відмовилися від даної галузі. Найбільша в світі вугледобувна компанія Coal India (виробляє близько 82% вугілля в країні) оголосила про виведення з експлуатації 37 шахт до березня 2018 року.
Близько 8 ГВт вугільних потужностей закрилося в 2016 році в Європі (Великобританії, Нідерландах, Італії, Бельгії, Німеччині та Польщі). До 2025 року Корея зобов’язалися закрити 10 вугільних ТЕС, а Китай - 500 вугільних шахт.
На останньому кліматичному з’їзді, що проходив в листопаді в Бонні, 27 країн і регіонів заявили про повну відмову від споживання вугілля до 2030 року та перехід на ВДЕ.
Україна встановила цілі щодо збільшення частки відновлюваної енергетики до 11% до 2020 року та до 25% - до 2035 року. Та чи можемо ми досягнути встановлених цілей продовжуючи фінансувати стару брудну олігархічну енергетику минулого?
